МО

 

Виступ на засіданні МО

«Формування здоров’язберігаючої компетентності учнів: проблеми та перспективи»

Мальована О.В.

Травень 2024р.

 

У сучасній освіті формування здоров’я учнів здійснюється на основі різних підходів. Одним із головних підходів є компетентнісний, згідно з яким результатом освіти має бути набуття учнем здоров’язберігаючої компетентності, тобто властивостей, спрямованих на збереження здоров’я свого та оточуючих.

Ця компетентність включає в себе:

·   уявлення і поняття про здоров’я, здоровий спосіб життя та безпечну поведінку;

·   усвідомлення здоров’я як вищої  життєвої цінності;

·   взаємозв’язок організму людини з природним і соціальним оточенням;

·   удосконалення фізичної, соціальної, психічної та духовної складових здоров’я;

·   дбайливе ставлення до свого здоров’я.

Отже, основне призначення класного керівника зумовлене сучасним завданням, яке ставить перед собою суспільство, - максимальний розвиток кожної дитини, збереження її неповторності, розкриття її потенційних талантів та створення умов для духовного, розумового та фізичного вдосконалення.

Найважливішими завданнями сучасної освіти є використання здоров’язбережувальних технологій у навчально-виховному процесі, створення емоційно сприятливої атмосфери як для учня, так і для вчителя, формування в школярів усвідомлення цінності здоров’я та життя, навичок безпечної поведінки, культивування здоров’я.

Хочу зупинитися саме на питанні формування основ безпеки життєдіяльності учнів. Для початку встановимо, а що ми називаємо здоров’ям?

Здоров’я – це стан повного фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороби чи фізичних вад. Поняття «здоров’я» нерозривно пов’язане із поняттям «здоровий спосіб життя» як сценарій життєдіяльності, спрямований на збереження та покращення здоров’я школярів.

У формуванні позитивної мотивації на здоровий спосіб життя в учнів свого класу я керуюся такими критеріями:

·   на рівні фізичного здоров’я: прагнення до фізичної досконалості, ставлення до власного здоров’я як до найвищої соціальної цінності, фізична розвиненість, загальна фізична працездатність, загартованість організму, дотримання раціонального режиму дня, виконання вимог особистої  гігієни, правильне харчування;

·   на рівні психічного здоров’я: відповідність пізнавальної діяльності віку учнів, розвиненість довільних психічних процесів, наявність саморегуляції, адекватної самооцінки, відсутність  шкідливих поведінкових звичок;

·   на рівні духовного здоров’я: узгодженість загальнолюдських та національних морально-духовних цінностей, наявність позитивного ідеалу, працелюбність, відчуття прекрасного в житті, природі, у мистецтві;

·   на рівні соціального здоров’я: сформована громадянська відповідальність за наслідки нездорового способу життя, позитивно спрямована комунікативність, доброзичливість у ставленні до людини, здатність до самоактуалізації, саморегуляції, самовиховання.

Сучасні виховні заходи мають бути здоров’язберігаючими, здоров’яформуючими, здоров’язміцнюючими, спрямованими на формування позитивної мотивації на здоровий спосіб життя, учити культури здоров’я на засадах розвитку життєвих навичок. Такий підхід зобов’язує педагога бути взірцем здорової людини.

Намагаюся організувати навчання здоровому способу життя так, щоб воно було системним і сприяло гармонійному розвитку психофізичних здібностей учнів. Така робота передбачає:

·   по-перше, вивчення уявлень дітей про здоровий спосіб життя і розробки методів оцінювання здоров'я індивіда;

·   по-друге, формування свідомості і культури здорового способу життя;

·   по-третє, розробку методик виховання в учнів здорового способу життя.