«Недискримінаційний підхід у навчанні» Модуль 5.

Модуль 5. Гендер і нерівність у суспільстві > Конспект

1. Стать і гендер: сутнісні межі понять 

Стать найперше пов’язують з анатомо-фізіологічними ознаками людини: 

• хромосомним набором; 
• статевими органами;
• репродуктивною системою та іншими біологічними характеристиками. 

Стать взагалі часто називають «біологічною статтю». Прийнято вважати, що ці ознаки створені самою природою, а отже є незмінними. Саме за ними людство почало розмежовувати жінок і чоловіків.

Ще донедавна вважалося, що й риси характеру, емоційний склад, особливості поведінки, навіть схильність до певної діяльності, скажімо, виконання тих чи інших домашніх обов’язків, теж походять від природи і є у людини від народження. 

Однак численні дослідження знайшли багато прикладів, коли поведінка, особистісні риси та ролі, які в одних культурах притаманні чоловікам, в інших «фіксуються» за жінками, і навпаки. 

 Поняття «гендер» і почали використовувати, щоб розмежувати культурне від природного. Гендер — це ті численні соціальні характеристики, які культура формує у людини залежно від того, що вважається нормальним для тієї чи іншої статі. 

У такому значенні цей термін використовують з кінця 60-х років минулого століття. Відтоді соціальну різницю між чоловіками і жінками, соціальні дистанції між ними почали пояснювати не біологічними відмінностями, а за допомогою культурних чинників. Потенціал концепту «стать» виявився абсолютно недостатнім для пояснення поведінки, життєвого вибору, кар’єрних траєкторій жінок і чоловіків. Особливо, якщо зважати, що в різних культурах «жіноче» і «чоловіче» не є ідентичним. Гендерні дослідження віднайшли безліч соціальних чинників та довели що саме вони і визначають нерівність жінок і чоловіків.  

Гендер — не синонім статі, не якийсь її замінник. Гендер є набутим, точніше сконструйованим культурою.  

2. Маскулінність і фемінність 

Якими культура хоче бачити чоловіків і жінок? Ці очікування називаються гендерною нормою, стандартом фемінності і маскулінності. Фемінність — це усе, що в суспільстві вважається жіночим, вимагається від жінок та прищеплюється їм. Відповідно, маскулінність — це те саме, але про чоловіків і для чоловіків.

Бути чоловіком означає бути сильним, мужнім, активним, ініціативним, цілеспрямованим, раціональним. Бути жінкою означає проявляти слабкість, жіночність, покірність, бути емоційною, ніжною, залежною. 

А ось інший вимір гендерної норми — стандарти поведінки. Там, де «справжній чоловік», там соціальний успіх, хороший заробіток, «золоті руки», лицарство і джентльменство. «Справжня леді» неодмінно має бути красивою і привабливою. Згодом вийти заміж, народити принаймні одну дитину. Ну, і «домашнє вогнище».

Такі стереотипи — це лише вектори культури, її тренди. Те, наскільки особисто Ви відповідаєте цим трендам, залежить від безлічі факторів Вашого життя — і у минулому, і в сучасності.

Важливо розуміти, що і фемінні, і маскулінні прояви є у кожної людини без виключення. Більш того, вони не є сталими, а постійно змінюються — під впливом життєвих обставин й особистісного вибору.

Змінюються не тільки люди — самі гендерні норми теж не є сталими. 

1) Вони різняться в залежності від культури. 

2) Гендерні норми змінюються також історично. Згадаймо, наприклад, ідеал жіночої краси в епоху Відродження. Справжнім символом життєвої сили жінки тоді вважали тілесну повноту. 

3) Гендерні норми відрізняються і змінюються навіть в межах однієї культури. Одночасно існують одразу декілька «паралельних» фемінностей і маскулінностей. 

Наприклад, молоді дівчата знаходяться під пресингом абсолютно різних поведінкових вимог: старше покоління традиційно вимагає цнотливості, скромності, обережності у стосунках. Тоді як підліткова субкультура — радше навпаки — вітає розкутість і сміливість дівчини. 

3. Гендерна поляризація 

Кожна людина неповторна. Але важливо розуміти, що культура намагається робити жінок і чоловіків дуже різними між собою. І не просто різними, а протилежними, полярними. Чоловіки сильні, жінки — слабкі, чоловіки раціональні, жінки — емоційні. Чоловіки — полігамні, жінки моногамні. Чоловіки талановиті у кар’єрі, жінки — у догляді за дітьми.

Від культури до культури, у різні історичні епохи гендерні норми маскулінності і фемінності змінювалися, але неодмінним залишався ось цей гендерний розподіл, протиставлення жінок і чоловіків: у особистісних рисах, видах діяльності, ролях, професіях.

У 1992 році світ побачила книга Джона Грея «Чоловіки з Марсу, жінки — з Венери». Вона не тільки унаочнила цю гендерну поляризацію в дії, а й дала їй символічну прив’язку до двох різних планет, які після цього теж усі почали сприймати полярними. Зараз ціла «міжпланетна індустрія» буквально плекає мегастереотип про полярність жінок і чоловіків: «усі жінки однакові між собою, а чоловіки — між собою, водночас між чоловіками і жінками немає нічого спільного.» 

Давайте критично поглянемо на мегастереотип. Почнемо з першої його частини: що усі жінки або усі чоловіки дійсно однакові?

 4. Де більше відмінностей? 

У світі немає навіть двох однакових людей, що вже казати про цілу групу — чоловіків або жінок. Більш того, результати досліджень підтверджують якраз протилежне: всередині кожної статевої групи дуже багато відмінностей. Тобто, усі чоловіки між собою дуже різні. Наприклад, вони різняться за внутрішнім світом, зовнішнім виглядом, віком, етнічним походженням, станом здоров’я, економічним становищем. Те саме, зрозуміло, стосується і жінок — вони так само відрізняються одна від одної.

Розберемося із другою частиною мегастереотипу: а чи дійсно між двома статями стільки відмінностей і немає нічого спільного? Певна відмінність є. І на анатомо-фізіологічному рівні вона відчутна. Наприклад, коли ми говоримо, що жінки можуть виношувати і народжувати дітей, а чоловіки — ні, ми саме вказуємо на таку відмінність між статями. 

А як щодо соціального рівня? Чи є Ви бодай одна соціальна характеристика, що притаманна усім чоловікам і жодній жінці? Або усім жінкам і жодному чоловіку? Немає такої.

Усі чоловіки НЕоднакові і усі жінки теж НЕоднакові. Деякі жінки схожі на деяких чоловіків, а деякі чоловіки схожі на деяких жінок.

Три неправди мегастереотипу:

• Чоловіки НЕ однакові між собою.
• Жінки НЕ однакові між собою.
• Безлічі відмінностей між чоловіками і жінками немає. 

Навіщо культура створює жінок і чоловіків настільки протилежними? Гендерна теорія пояснює цю маніакальну впертість культури дуже? Щоб виправдати існуючу нерівність між ними. 

 5. Гендерна нерівність у суспільстві 

Гендерною рівністю прийнято називати однаковий правовий статус жінок і чоловіків та рівні можливості для його реалізації.

Згідно з матеріалами доповіді Всесвітнього економічного форуму, якщо сучасні темпи подолання гендерної нерівності у світі не зміняться, то на це знадобиться не менше 100 років. 

Навіть поверховий аналіз наочно демонструє, що саме за чоловіками закріплені найважливіші функції та ролі в суспільстві: вони займаються найбільш шанованими видами діяльності, мають значно кращий доступ до ресурсів, частіше обіймають престижні посади. Як правило, вони користуються більшим авторитетом, ніж жінки. 

Саме жінки складають дві третини з 750 млн. неписьменних людей. А також більшість серед тих, хто живе за межею бідності, тобто менше, ніж на $1,9 в день. Жінки контролюють лише 5 % економічних ресурсів. У складі парламентів світу жінок усього 20 %.

Середня тривалість робочого дня у світі складає 7 годин 47 хвилин для чоловіків і 8 годин 39 хвилин для жінок. Тобто у середньому жінки працюють на 52 хвилини більше.

Значно більший розрив спостерігаємо у неоплачуваній, зокрема домашній, роботі: чоловіки у світі витрачають на неї лише 1,5 години щодня. Жінки — 4 години 47 хвилин.

Саме для виправдання цієї вражаючої гендерної нерівності культура і створює жінок і чоловік настільки різними. Адже цю нерівність треба якось пояснити. Як пояснити людям існування гендерної нерівності так, щоб вони повірили? Як переконати, що так воно і має бути?

Якраз через різницю. Лише треба якось донести, що жінки і чоловіки є дуже різними, і саме тому вони нерівні. Завдання № 1 — зробити чоловіків якомога більше маскулінними, а жінок — максимально фемінними. Якщо надійно поляризувати дві статі, то існуючу нерівність можна не тільки пояснити, а й зберегти. 

Якщо культура розвиватиме маскулінні риси і якості передусім у чоловіках , то цілком зрозуміло, що саме вони отримають системну перевагу у боротьбі за ресурси, владу, соціальний успіх. 

Проте є і зворотний бік «медалі» — ці самі розвинуті маскулінні риси нерідко грають з чоловіками у злий жарт. Згідно із статистичними даними, тривалість життя чоловіків в Україні менша за тривалість життя жінок майже на 12 років. Якщо проаналізувати, в якому саме віці гине багато чоловіків і з яких причин, стає очевидним, що більшість випадків — це результат феномену «неконтрольованої маскулінності». Ризикована поведінка і нехтування правилами безпеки («А слабо стрибнути з мосту?»), надмірна агресія до інших («Ану, йди сюди, давай розберемося...»), байдужість до власного здоров’я («Само минеться»). Одним словом, постійне намагання довести собі та іншим, «що мужик». Усі ці меседжи передає чоловікам культура, і вона ж вимагає їхнього виконання.

 Висновки 

Якщо нас цікавлять соціальні прояви жінок і чоловіків, зокрема нерівність, яка виникла між ними у суспільстві, ми повинні вивчати «культурні продукти». Таким, власне, і є гендер. 

Первинний гендерний продукт культури — це так звана гендерна норма — стандарти маскулінності і фемінності. Вони хоч і не є сталими, проте дають чіткі орієнтири «до виконання». Дуже важливо пам’ятати, що кожна людина насправді здатна до обох проявів — і маскулінних, і фемінних. 

Проблема в тому, що сама культура не заохочує до цього. Її завдання — творити жінок і чоловіків різними, несхожими між собою, навіть протилежними. Культура хоче, щоб усе мало такий вигляд, ніби усі жінки є однаковими, усі чоловіки також є однаковими, а між двома статями нічого спільного немає. 

Якби не було нерівності, не мало б жодного сенсу прищеплювати жінкам і чоловікам різні риси характеру, формувати різні інтереси та захоплення, готувати до принципово різних професій та сімейних ролей.

У гендерної поляризації і гендерної нерівності — одне джерело. 

Зберегти усе, як є — це ще й «інстинкт самозбереження» — жодна культура не хоче змінюватися. Коли ми у всьому наслідуємо «гендерні заповіти» культури, то несвідомо відтворюємо гендерну нерівність.