Модуль 7. Гендерна соціалізація, ролі та стереотипи. > Конспект
Гендерна соціалізація, ролі та стереотипи
Гендерна соціалізація — це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначено для неї суспільством від народження, залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася.
Ми називаємо соціалізацію іншими словами — виховання, суспільний вплив, норми і правила життя, тощо. Протягом життя вплив тих чи інших факторів змінюється. Звісно, індивідуально картина може різнитися, проте тенденції залишаються.
Процес гендерної соціалізації починається з народження. Він посилюється під час підліткового віку та сприяє ґендерній нерівності в освіті, працевлаштуванні, доходах, розширенні можливостей протягом всього життя.
Гендерна соціалізація складається з взаємопов’язаних компонентів:
- індивідуальний — як людина сприймає світ, себе, як формує і посилює свою мотивацію тощо.
- інтерактивний — як людина взаємодіє зі своїм оточенням — батьками, однолітками, педагогами тощо.
- структурний чи макрорівень — у яких соціальних, політичних, економічних та екологічних умовах живе людина. Які засоби масової інформації існують в її середовищі тощо.
Гендерну соціалізацію називають статеворольовою соціалізацією. Вона відбувається через інтерналізацію, тобто внутрішнє опанування, поєднання гендерних норм і ролей. Саме тому схематично можемо представити формулу
Стать + Роль = «Справжні жінки і чоловіки»
Процес гендерної соціалізації ускладнюється ще й тим, що вона змінюється в часі й просторі.
Статеворольова організація здійснюється за допомогою диференціального посилення та диференціального наслідування. Слово «диференціальне» підкреслює різну реакцію на різні форми поведінки.
Диференціальне посилення — зовнішній інструмент. Він спрацьовує, коли прийнятна статеворольова поведінка заохочується, а неприйнятна — карається соціальним несхваленням.
Основним принципом диференційованого посилення є концепція дискримінації. Дискримінація розвивається саме шляхом диференційованого посилення. Таке «ґендерне дресирування» не минає безслідно. Маленька людина, яка згодом стане дорослою, створює для себе «гендерні кордони» та звикає їх не перетинати. Навіть якщо почуває себе зовсім некомфортно.
Диференціальне наслідування — інструмент саморегуляції, тобто внутрішній інструмент. Він проявляється, коли людина вибирає статеворольові моделі в близьких їй групах. Наприклад, у родині, серед однолітків, відомих осіб (селебрітіс), у школі. Потім вона починає наслідувати прийняту там поведінку.
За визначенням Сесілії Ріджвей і Шеллі Корел, ґендер — це багаторівнева система відмінностей і нерівностей. Вона передбачає культурні переконання та розподіл ресурсів на макрорівні. Закономірності поведінки та організаційної практики на інтерактивному рівні. Самовизначення та ідентичність на індивідуальному рівні. Основні фактори впливу, які ми розглянемо — батьки і родина, однолітки, школа і робота, змі, партнери, чоловік, дружина
Важливий агент соціалізації — школа. Розвиваючи уповноважувальну освіту для хлопців і дівчат, не слід боятися, що місце авторитарної освіти займе хаос і вседозволеність. Уповноважувальна або ненасильницька освіта далека від антиавторитарної чи «вільної» освіти, де дитина часто перетворюється на тирана. Вона відрізняється й від авторитарної, де тиран — доросла людина. Ненасильницька освіта — це третій шлях.
Ідеї ненасильницької освіти багато в чому зобов’язані ідеям бразильського вихователя Паоло Фрейре:
- Освіта повинна спиратися на потреби людей та їхній життєвий досвід.
- Освітній процес є процесом обміну та діалогу чи відображення та дії.
Підхід ненасильницької освіти Паоло Фрейре базується на переконанні, що люди навчаються ефективніше, коли цінується їхнє знання та спроможність щось зробити. А також, коли вони здатні поділитися та проаналізувати власний досвід у комфортному середовищі.
Телевізійна комерційна реклама — потужний чинник впливу.
Спробуйте згадати:
- рекламу, де жінка виступає як експерт з техніки
- жінок, які є експертами з техніки
- рекламу, де чоловік разом з дружиною доглядають дітей
- чоловіків, які дійсно це роблять
Подумайте: чи багато таких прикладів? Чи відрізняється справжнє життя від реклами про життя?
Численні «енциклопедії для дівчат та хлопців» вчать:
«У хлопчиків розвинена уява, їм частіше приходять у голову оригінальні ідеї. А дівчата можуть легко знайти шлях до реалізації цих ідей.»
«Хлопці намагаються виконати завдання самостійно, а дівчата люблять робити щось за зразком. Хлопці рідко звертаються до дорослих по допомогу. Дівчата роблять це значно частіше.»
Телебачення, фільми та інші змі привчають споживачів до культури, яка приймає та очікує насильство. У 1998 році в США чотири групи експертів систематично відстежували демонстрацію насильства на телебаченні. Вони встановили, що шістдесят один відсоток усіх передач містив ознаки насильства, яке лишалося непокараним. А в сорока трьох відсотках його позиціонували як різновид гумору.
Чи змінилася ситуація за ці роки? Навряд. Спробуйте відстежити передачі на одному каналі протягом дня і здійснити моніторинг. Скільки передач із мають елементи насильства? Як довго вони тривають? Спробуйте так само подивитися мультфільми та зробити висновки.
Розподіл ґендерних стереотипів на групи є умовним. Скористаємося типологізацією Ірини Кльоциної, російської дослідниці психології ґендерних відносин:
- стереотипи маскулінності-фемінності;
- стереотипи за специфікою змісту праці;
- стереотипи уявлень про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками і жінками.
Стереотипи маскулінності-фемінності
Іншими словами, це властивості поведінки чоловіків та жінок. Відповідно до цих стереотипів, чоловіки фізично сильні, компетентні, домінантні, агресивні та самовпевнені. Вони не надто емоційні, схильні міркувати логічно та здатні керувати почуттями. А жінки — фізично слабкі, більш пасивні, залежні, емоційні, турботливі й ніжні.
Стереотипи за специфікою змісту праці
Традиційною для жінок вважається обслуговуюча діяльність. Можна почути — «жінки добре виконують нецікаву монотонну роботу». Але запитання — чи подобається це жінкам? Чи така робота — їх вільний вибір?
Для чоловіків вважається характерною інструментальна, творча, організаторська, керівна діяльність. Запитання — чи всі чоловіки прагнуть займатися саме такою працею? Чи всі чоловіки можуть це робити?
Стереотипи уявлень про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками й жінками
Усім відомий вислів «Чоловік — добувач, жінка — берегиня». Його «переклад» — «нормальний» чоловік прагне кар'єри, професійного успіху. «Нормальна» жінка хоче заміж, дітей, господарювати.
Стереотипи — це перепони. Недаремно Комітет ООН з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок, після розгляду звіту України в лютому 2017 року, відзначив свою стурбованість. «Дискримінаційні стереотипи є також ключовими причинами насильства стосовно жінок. Комітет ООН висловлює стурбованість у зв’язку з тим, що до теперішнього часу держава не вживала постійних заходів для зміни або усунення дискримінаційних стереотипів і негативних традиційних підходів».
Стереотипи — це ще й дискримінація. Дискримінація — це порушення прав, обмеження можливостей і доступу, неповага до гідності. Сьогодні дискримінація заборонена в Україні законом. Тому можемо сподіватися, що діти вже зі школи знатимуть про стереотипи, вмітимуть їх розрізняти та протистояти.
Необхідно вчитися протистояти стереотипам. Для цього важливо враховувати багаторівневість і взаємопов’язаність факторів впливу. Серед способів протистояння згадаємо такі:
- Інформація, навички, соціальна підтримка
- Підтримка сприятливого середовища
- Залучення чоловіків і хлопців
Немає коментарів:
Дописати коментар